Надія Красоткіна

Ніщо не вічне

Нічого вічного в житті немає,
На все свій час — вродилось й відійшло.
Весною сад чарівно зацвітає,
А взимку враз снігами замело.
Було дитинство, все цвіло, буяло,
Але пройшло і юність відпливла.
Був вранці дощ, добряче накрапало,
Надвечір знову сонце зацвіло.
Були царі, та їх давно немає,
Гриміли війни, та й вони пройшли.
Були правителі, та їхній час спливає,
Вони також в історію пішли.
А ті, що є і правлять світом нині,
Також підуть, хто в пекло, хто в раї…
Були колись якісь одні святині,
Сьогодні зовсім інші, вже свої.
Народжується все, усе минає,
Все в русі на землі й кудись іде.
Якщо подія свій початок має,
То і кінець вона колись знайде.
Ніщо не вічне, люди теж не вічні,
Прийшли пожити й підуть в небуття.
Але цікаві люди симпатичні,
Що гарно прожили своє життя,
Несли добро, науку відкривали,
Творили щастя й радість на Землі.
Вони себе прогресу віддавали,
А не ховалися, не жили у імлі.
Несли красу і світ земний любили,
Наповнювали радістю серця.
Боролись за ідею і творили,
Так все життя, до самого кінця…

Відгуки

Social comments Cackle