Надія Красоткіна

Одягну сорочку-вишиванку

Одягну сорочку-вишиванку...
Я хвилююсь, як в житті ніколи.
Бо сьогодні, весняного ранку,
На останній дзвоник йду до школи.
А назустріч сонечко сміється,
І тріпочуть листячком тополі.
І зібрався світ увесь, здається,
На врочисте свято в нашій школі.
Йде до школи стежечка знайома,
Мами нас по ній колись водили,.
Тут нам кожна квіточка відома, —
Підлітками бігали й ходили...
Тут ми наші весни зустрічали,
І душа дитинна наша квітла.
Пору юності ці стежечки вітали
І вели до радості і світла.
От і збігли непомітно роки,
Наче й не було їх, пролетіли.
Робимо в життя нове ми кроки,
До якого прагнули й хотіли.
Зустрічай нас, небо синьооке,
Зустрічай нас, майбуття щасливо.
І не будь, життя, до нас жорстоке,
Подаруй нам радість, світле диво!

Відгуки

Social comments Cackle