Ой роки, роки! А вони летять.
І не повернеш, зупинить не можна.
І ось уже їх рівно п’ятдесят.
І якось стало на душі тривожно.

А молодість позаду вже давно,
Усе вже є, і вже дорослі діти.
Все прожили, що долею дано,
Усе нормально, треба лиш радіти.

А на душі тривога і печаль.
Бо ж сонечко на захід повертає.
І років молодих, звичайно, жаль.
Та що й казати, всякий знає.