Ой, яке це щастя — просто жити,
Ранки зустрічати чарівні,
Дивуватися, радіти і любити,
І літати в небесах у сні…
Та захоплюватись ніжністю ясною,
Першим цвітом, що несе весна.
Милуватись, тішитись красою,
Бо ж вона чарівна й запашна.
Все довкола знову оживає,
Зацвітає ніжно і росте.
Щось насвистує, співає і літає,
Неповторне, гарне, непросте…
І завжди захоплює й дивує,
Надихає аж до забуття…
Ніжною казковістю чарує,
Прикрашає радістю життя.