Осіння нічка тепла й тиха-тиха,
За вікнами і вітер не дихне.
На небі зорі як казкова втіха,
Це радує й захоплює мене.

І я дивлюся на блискучі зорі,
У дивовижні чорні небеса.
А простір той безмежний, неозорий
Та надзвичайна чарівна краса.

Який же світ прекрасний, незбагненний…
Так хочеться пізнати всі дива…
І ти в думках летиш до зір натхненний,
Й шукаєш дуже правильні слова,

Щоб почуття свої в них передати,
І мрії світлі, що в тобі живуть…
І хочеться чарівний світ обняти
І зрозуміти в чому ж його суть…