Яка ж у небі синява бездонна
Й тепло, як літом, просто дивина!
Краса захоплююча, неповторна,
Ну, словом, осінь… Осінь чарівна!
Зелене листя, квіти різнобарвні,
Трава шовкова вранці у росі.
І бджоли всюди, трудівниці славні,
Усе навколо в радісній красі.
Осіння тиша, птахи відлетіли.
Лиш комашня над квітами снує.
Та ще качки летіти не спішили,
То ж на ставку їх ще багато є.
Але вони пливуть собі поволі,
В якійсь задумі і без суєти,
Спокійні, ситі і завжди на волі,
Їм рано набирати висоти.
І ще не час у вирій відлітати,
Бо тепло вдома, їжі вдосталь є.
Спокійно можна плавати й пірнати,
Тут їхній дім, тут рідне все, своє.
Та прийде час і здіймуться у небо,
І полетять за тридев’ять земель.
Бо в кожного в житті своя потреба,
Для когось стежка, комусь карусель…