Яка чарівна осінь за вікном!
Хоч і не сонячна, але красива.
Природа в золоті кругом,
А ввечері вся від туману сива.
І стільки навіває дум і мрій,
І стільки туги в тому розмаїтті...
Зверни увагу, трішечки постій —
Останні птахи ген у верховітті...
Заплаче туга краплями дощу,
На скло нараз сріблястий бісер ляже...
А я в задумі слухаю й мовчу
Про що це осінь серденьку розкаже.