Сьогодні день і ніч однакові — і все…
Земля нас до зими уже несе.
І годі й сподіватись сонця і тепла,
Земля усе найкраще віддала.
І до зими летить, де буде довга ніч,
А день короткий, ось у чому річ.
То ж ми прямуємо всі до похмурих днів,
Де сонячних забракне промінців,
Тепла не стане й зачарованих чудес,
Летіти буде білий сніг з небес,
А от мороз тоді скує усі річки
І стануть білі-білі бережки.
Хоч в цьому, мабуть, теж казкове диво є,
Бо в світі чудо — кожному своє.
То ж хтось закоханий у білизну полів
І в цій красі прожити б вік хотів.
Комусь тривожить серце осені краса,
А хтось весняні любить чудеса…
Для когось красне б літо цілий рік було,
Щоб не кінчались квіти і тепло…
Ну, а Земля і крутиться, й кудись летить
І нам на ній потрібно вік прожить.