Надія Красоткіна

Осінній день, такий, як і колись

Осінній день, такий, як і колись,
Літ тридцять п’ять, в таку ж осінню пору.
В новеньку школу дітлахи зійшлись,
В чистенькі класи, до нового двору.
Не падали каштани у дворі,
Їх діти ще тоді не насадили,
Та сонечко сміялося вгорі
І додавало всім снаги, натхнення й сили.
Відкрилась школа, щоб учились в ній
Майбутні вчені, трударі й поети.
То ж зупинися на хвилиночку, постій,
Сьогодні ми відкриємо секрети.
Розкажемо, хто школу будував,
Хто тут трудився, щоб знання давати.
І хто знання свої тут здобував,
Щоб у житті всі труднощі здолати.
Сьогодні школі — рівно тридцять п’ять,
Це день народження твоєї альма-матер.
Як і тоді, в ній голоси дзвенять.
І йде учитель, педагог і майстер.
Як і тоді, у ній уроки йдуть,
І на перервах сміх, веселі перегуки.
Не просто вчаться діти в ній — живуть,
І в чистій дружбі тут вони єднають руки.
І хоч пройшло з тих пір багато літ,
Колишні учні розійшлись по світу.
А школа із дитинства шле привіт,
Дарує спогади і радість первоцвіту.
І закликає щиро на поріг,
Щоб у дитинство й юність повернути.
Хоч пройдено багато вже доріг,
Та школу ще ніхто не зміг забути.
Наш номер одинадцять, але ми
Всі називали школу — перша двічі.
Тут виростали діти справжніми людьми
Й сміливо всім дивилися у вічі.
Сьогодні ви господарі у ній,
Колись були тут ваші мами й тата.
То ж зупинися на хвилиночку, постій.
І ти про школу ще дізнаєшся багато.
Вона була у нас передова,
У дисципліні перша і в навчанні.
І все це правда, не прості слова,
Були спартакіади літні і змагання.
Олімпіади, успіх і хвала,
Самодіяльність і пісні звучали.
І перемога поміж нас жила.
Ми — двічі перша — школу називали!
Запам’ятайте, діти, цей осінній день,
Бо в день цей народилась наша школа.
І хай багато прозвучить пісень,
І радість хай виплескує довкола.

Відгуки

Коментарі Cackle