Оце зима
Люблю, як білий сніг мете зимою,
Завія снігом крутить викрутаси.
Не видно навіть світу за пургою,
І кучугури аж під вікна часом.
Оце зима! Така, як і потрібно,
Щоб був мороз, снігами замітало.
Щоб іній аж світивсь на сонці срібно,
І щоб виття до ранку не вщухало.
Оце зима, хоч буде що згадати,
А то давно морозу не бувало.
Плюс-мінус нуль. І що тут ще сказати,
В калюжах чорних все позакисало.
А так хоч сніг мете, мороз щипає,
І вітер свище, стало веселіше.
Метелиця на вулицях гуляє
І не біда, що трохи холодніше.
Зима себе повинна показати,
А то вже скоро і весна прилине.
Зимі і так недовго ще тривати,
Ще кілька тижнів і зима відлине.
То хай мете, і хай мороз щипає,
А Лютий надворі хай полютує.
Усе в природі завжди бути має…
А серце все одно весну вже чує.