Пейзаж знайомий за вікном у школі,
Лише дерева знову підросли…
І стали просто велетні-тополі,
Що ми садили, як малі були.
А синє небо за вікном те саме,
Що кличе завжди й сили надає.
Ми не тримаємось за руку мами,
Та знаємо, що завжди поруч є.
І нам надійно, затишно, спокійно,
Ми всі захищені, як є сім’я
І друзі поруч. Нам тоді надійно.
То ж з радістю біжу до школи я.
А в школі гамір, вигуки й розмови,
І сміх, і пісня, вічна метушня…
І я вливаюся у вир чудовий.
Ось так із року в рік, завжди, щодня.
І це дитинство радісне й чудове,
В нім розмаїття різних почуттів.
У ньому все прекрасне, світанкове…
Це назавжди залишиться в житті.