А діти сніжки кидають зраділо,
І ліплять всюди бабу снігову.
А двірники нараз взялись за діло,
Сердито сніг скидають на траву.
А діти бігають в снігу і веселяться
І зариваються, валяються в снігу,
Качаються, біленькі аж іскряться,
Немов знайшли оздобу дорогу.
Бо перший сніг — завжди велике диво!
І як байдужому поміж таке пройти.
Повсюди біло, ніжно і красиво,
То ж снігу в жменю набери і ти!