Надія Красоткіна

Плаче осінь

Плаче осінь… Дощем у вікно стукотить,
Ніби проситься щиро до хати
Посидіти в теплі хоч однесеньку мить,
Потім знову в дорогу рушати.
То й заходь, поговоримо у тишині,
Я і осінь, мов сестри з тобою.
Заспіваєш пісень чарівливих мені
Під віконцем, обнявшись з журбою.
Я і осінь… І нас сповиває туман,
Сиві пасма в волосся вплітає.
Дум тривожних нараз заштормив океан,
Туга серце моє огортає…
Та чого це я впала у чорну печаль,
Вийде сонце і все засміється.
Що ж, минулої радості справді всім жаль,
Та надія, як ластівка в’ється.
Буде радість і щастя у кожного з нас,
Це ж ніколи в житті не минає.
Невгамовна лише категорія — час …
Все летить, а назад не вертає…

Відгуки

Social comments Cackle