Надходить вечір. Лагідно темніє.
І тепло-тепло, тиша навкруги.
Та вже тепер раніше сутеніє,
Над річкою в зажурі береги…

Верба тихенько листя відпускає
На чорну воду, щоб удаль пливло.
І місяць із-за хмари виглядає,
Дивується, чого ще скрізь тепло?

Туман долиною потроху наростає,
Заходить казка на луги й поля…
А в небі перша зірка проглядає,
Пливе у темну ніченьку земля…