Я зачаровано у дивний світ дивлюся,
Мене тривожить вся земна краса.
До квіточки біленької схилюся,
А на пелюстках виграє роса.
Бо вранці вже теплесенько буває.
А сонце ж як заграло в висоті!
Й роса чарівно промінцями сяє,
А хмарки в небі, наче золоті…
І хоч ще зеленню трава не розкошує,
І кольорів яскравих ще нема…
Та вже весна у рідний край простує,
Хоч лютий ще, в календарі зима.
Але підсніжник радість всім дарує,
І мати-й-мачуха яскраво зацвіла.
То ж дихання весни земелька чує —
Побільшав день і додалось тепла…