Нам повернути прапор треба вже давно.
Хоча не знаю — це нам допоможе?
Та так, як був колись, потрібно все одно,
Бо головою вниз, якось не гоже.
Тож символ сонця сяє хай вгорі,
Водичка синя має знизу бути.
В усі віки свобода й воля на порі,
Хіба можливо про таке забути?
Його придумали ще прадіди й діди,
А ми взяли й усе перевернули.
Тому сьогодні й живемо — вряди́-годи́,
Від того наші душі теж поснули.
Прокиньтесь, встаньте, люди, бо давно пора,
Ну, скільки бездіяльними нам бути?
Державний символ — це не забавка, не гра…
Пора на місце прапор повернути.
Тоді із голови на ноги встане все.
Й над нами сонце радісне засяє.
Любов і злагоду, добро нам принесе.
Жовто-блакитний прапор хай єднає!