На мить єдину зупинись і подивись у небо, ввись!
Побачиш радість і блакить… І це найщасливіша мить.
Там простір, воля і краса, там вічні диво-чудеса!
І стільки радості там є і небо це — усе твоє!
У ньому можна політати, а ще картини малювати,
Й дивитися на вічну казку, відчути простір, силу, ласку…
То ж піднімай голівку вгору, у різний час, у різну пору.
Бо в кожну пору там дива, то біла хмарка ожива,
То замок виросте красиво, все неможливе там можливо!
А ще там мрії оживають і вільно в просторі літають.
Й твоя там мрія десь літає, до тебе стежечку шукає,
То ж подивись у вічне небо, бо це для тебе дуже треба.
Щоб трішки в казочці побути, себе людиною відчути.