Пожухла травичка і квіти страждають,
Дощу вже немає давно.
Криниці й струмочки, ставки висихають,
А дощик не йде все одно.
А спека така, що немає спасіння,
Ні в домі, ані на дворі.
Від спраги довкілля втрачає терпіння
І жодної хмарки вгорі.
Нехай би вже злива у нас полилася,
Щоб мокро повсюди було.
Щоб вдосталь земелька уся напилася
І літечко знов зацвіло.
Бо скоро ж закінчиться літо тепленьке,
Зберемо усі врожаї.
Тоді і спочине вже мати-земелька,
У злото вберуться гаї.