Полісся
Ой Полісся, ти моє Полісся.
Тут озера, над ставками верби.
Льон до горизонту від узлісся
Так зацвів, неначе впало небо.
Скрізь краса, чарівна і велична,
І немає кращого нічого
Як земля ця, батьківська і вічна,
Чистий простір неба голубого.
Цей космічний простір неба й цвіту
І поезія душі людської.
Тільки б трошки довший вимір літу,
Трошки б більше щирості святої.