Осінній ранок. В небі сивина
Від хмар, що цілу ніч висіли.
Віт того осінь в нас така сумна,
Й вітри північні налетіли.
До холоду, звичайно, справа йде,
Бо ж осінь золота минула.
І груш в саду уже нема ніде,
Й дерева листям сипонули.
І мало не щодня дощі, дощі…
А сонце рідко проглядає.
І хочеться іти в тепло мерщій,
Бо холод трохи дошкуляє.
Пора осіння дощова й сумна,
Веселощів ніде немає.
Але підсяду ближче до вікна,
Там у калюжах дощ стрибає…