Надія Красоткіна

Пора осіння тиха й чарівна

Пора осіння тиха й чарівна —
Земля вночі туманами сповита.
Вдень лине ніжно музика сумна
На павутинні бабиного літа.

Й пливе між листям кольоровий сум,
Осіннім сонцем ледве вже зігрітий.
В сухому листячку сховавсь од вітру шум
Лиш холодок проймає гордовитий.

Палітра осені яскрава ще й жива,
Жоржини кольорові серце гріють.
Та вранці паморозь травичку покрива
І від морозу квіточки сивіють.

Рослинний світ потроху завмира,
Тускніє барв рясне палахкотіння...
Тому й тужлива осені пора —
Відходить світ зимі у володіння.

Відгуки

Коментарі Cackle