Так гарно осінь парк розфарбувала,
Хоч ще не зовсім, тільки де-не-де.
То жовтим, то багряним накидала —
До холоду усе в природі йде.
Холодні ранки й холодніші ночі,
Дощить частенько то вночі, то вдень.
І прокидатись сонечко не хоче,
Затихли звуки і нема пісень.
Світ спохмурнів і небо посіріло,
А по діброві легко бродить сум.
Набігла хмара й знову задощило
І від сухого листя — тихий шум.
А сонце встане, все тоді розквітне
І золотом іскристо заблищить.
А срібне павутиннячко тендітне
За вітерцем легеньким полетить.
Чарівна осінь, різнокольорова,
То радує, сміється, веселить…
Подарувати казку враз готова,
Чи у небесну піднести блакить…
То засумує й дощиком заплаче,
Туманом білим річечку зав’є.
То вороном неприязно закряче,
Дорогу в полі дощиком заллє.
Така непередбачувана осінь,
Осінній дивний і мінливий час
То в небі сіро, то чарівна просинь,
За день погода зміниться сім раз.