Поступово весна переходить у літо,
Тож спливають у вічність швидесенько дні...
Глянь, почне половіти зелененьке жито,
Перестане зозуля кувати пісні.
Це ще буде, а зараз все птаство співає,
Дзвоном повниться поле, ліси і гаї.
Десь зозуля кує, чижик щось витинає
І захоплюють трелями всіх солов’ї.
Лине музика вічна весни і кохання,
Бал природа справляє — тож в квітах усе!
Стільки музики в ній, і краси, і жадання,
Скільки ж радості, щастя вона всім несе...