Як гарно на душі, як сонце сяє!
Здається й осінь не така сумна.
Веселий вітер в вікна залітає,
І радість всюди сонячна, ясна!

І гарно так, аж хочеться співати
Й летіти прямо в сині небеса.
І прагну я скоріше вийти з хати,
Бо всюди радість, сонце і краса…

Хоч вже і листя трохи поруділо,
І золотом не сяє вдалині…
Але чомусь на серці посвітліло,
І стало легко й сонячно мені.

Краса осіння — серце завмирає!
Ще лише трохи і прийде зима.
Останній лист із вітерцем кружляє,
Злетіти хоче в небо? Та дарма…

Для злету всім потрібно крила мати,
Чарівну мрію, щоб несла увись…
На хвилі вітру можна політати,
Але недовго, навіть і не рвись…

Він піднесе, та кине де попало,
То ж мрії не відбудуться твої…
Бо для польоту в небо — вітру мало,
Потрібні крила й мрії-солов’ї…