Прийшло похолодання… Що ж, буває…
І влітку треба прохолодні дні.
Дрібненький дощик часом накрапає,
І не ведуть пташки свої пісні…
Та в серпні й так пісень тих зовсім мало,
Давно уже затихли солов’ї…
Ще вивільга десь зазвучить, бувало,
Зачепить душу пісенька її.
А так, дзвенять в густих кущах комахи,
І коники цвіркочуть в мураві…
Живуть своїм життям дрібні мурахи,
А вранці чисті роси на траві…
Та от прийшла на землю прохолода
І звуки стихли, наче й не було…
Збігає серпень і на дощик — мода.
Закрили хмари сонце і тепло.
Та це похолодання тимчасове,
Воно пройде і відшумлять вітри.
І буде знову літечко чудове,
І небо засиніє нам згори…
Ще буде гарно, буде ніжне літо
І сонечко прогляне золоте…
Ще для любові серденько відкрите
І для краси, яка довкіл цвіте.