Надія Красоткіна

Приходить день

Приходить день, несе нові турботи
І сподівання, мрії теж нові.
І людство знов береться до роботи,
Бо ж є надія, доки ми живі.

І є до чого прагнути й летіти,
Й долати перепони на путі.
Бо ми живі і треба далі жити,
Хоч грішні ми, далеко не святі.

Ми, люди, всі такі недосконалі,
Наук земних не можем осягти,
І живемо, неначе на вокзалі,
Транзитом на окресленім путі.

І долі власної нам не пізнати,
Шляхами праведними не пройти.
Нам іноді доводиться блукати,
Щоб власну стежку у житті знайти.

Бредемо часто, наче кошенята,
Яким прозріти, не прийшла пора.
Тому і доля не у всіх крилата
Ну, а життя, як театральна гра.

Та хтось удачу вмів таки зловити,
Комусь фортуна знаки подала.
Тому зумів він гарно вік прожити,
Бо доленька прихильною була.

Та я не заздрю і живу, як вмію,
Бо щастя також в кожного своє.
Я за успішних щиро порадію.
Для кожного своє Господь дає.

І смертним нам цього не зрозуміти,
Чому одним — нічого, іншим — все.
Та день прийшов і треба далі жити,
А час усіх у далечінь несе…

Відгуки

Social comments Cackle