Не хочу більше про сумне писати,
А про веселе — радість і весну!
Як сніг почне швиденько розтавати
І всі побачать квіточку ясну,
Що визирнула раптом із-під снігу,
І заясніла, звеселила всіх.
І вітерець всіх закружив з розбігу,
І викликав у перехожих сміх.
Тому що зими відійдуть — не вічні!
А скоро прийде радість і весна!
Поплинуть хмарки білі й симпатичні,
І квіточка порадує ясна.
А сонечко веселе всіх зігріє
І задзвенять струмочків пісеньки.
День стане більший, всюди посвітліє,
І до гніздечок вернуться пташки.