Як дуже швидко пролетіло літо,
Так само швидко і літа летять…
Ще все довкола радістю сповито,
Хмарки біленькі вдаль кудись спішать…
А всюди казка, несказанне диво,
Весь світ такий, немов сама любов.
Так затишно, приємно і красиво,
І стільки всюди на землі обнов…
Он ліс яскраво світиться і грає,
В верхів’ї дуба дятел стукотить,
Верба на воду листячко скидає
І павутинка на вітру тремтить.
Цвіркун в травичці на цимбалах грає,
Та вже бугай в болоті не гуде…
Вітрець у гіллі щось своє співає,
Пташок співочих вже нема ніде —
Усі давно у вирій полетіли,
Хоч і трудна, й далека їхня путь…
Свої гніздечка сонечку лишили.
Повернуться, як теплі дні прийдуть…
А роки не повернуться ніколи,
Лише у пам’яті свій залишили слід…
Спливуть не раз, як запах матіоли,
І відпливуть на захід чи на схід…
У ті місця, де ми колись бували,
У ті літа, де молодість була,
Де ми сміялися, любили і співали,
Й було багато щастя і тепла…