Кує зозуля віддаля красиво,
Співають птахи, і усе цвіте.
Це літо надворі, чарівне диво!
І радість світла на душі росте.
Бо манить небо дивною красою,
І кличе ліс у казку чарівну…
І хочеться пробігтися росою
У світанкову чисту далину.
І тільки-но почне ледь-ледь світати,
А перша пташка голос подає,
Біжу скоріше сонце зустрічати,
Бо в тому бачу щастя я своє.
Красу ніяк не можу пропустити —
В ній еліксир чарівний для душі.
І без краси цієї не прожити,
Повсюди співи, квіти, спориші…