Надія Красоткіна

Прощальна симфонія осені

Осіннє небо враз загуркотіло
І град влупив, застукав у вікно.
А в небі блискавиця пролетіла,
Такого не було у нас давно.
Сьогодні вже тридцяте листопада,
В цю пору, зазвичай, вже не гримить.
А тут тобі така ото бравада,
Зірвався вітер, градом стукотить!
Всього за мить у небі потемніло,
Така сльота — дверей не відчинить!
А вітер так реве оскаженіло,
Що липа величезна аж скрипить,
Ламається і гілля розкидає.
А вітер забавляється, реве.
Деревця молоденькі нагинає,
І навіть стріхи із будинків рве…
Ото так буря, що й не описати,
Та вітер хмари десь удаль погнав.
І небо починає прояснятись,
І чорний морок з неба теж пропав.
І стало ясно, небо засиніло,
Грози і грому наче й не було.
А в небі знову сонце заясніло
І розлилось від сонечка тепло.

Відгуки

Коментарі Cackle