Весь день холодний дощ плющить,
Іде та йде і не вгаває.
І на калюжах ряботить,
Й коли зупиниться.. Хто знає?
Зв’язались небо і земля
Рясними мокрими нитками.
А осінь тихо промовля:
«Це я уже прощаюсь з вами.
Ще тиждень-два і відійду,
А зараз щедро поливаю
У полі, в лісі, у саду,
Бо я врожаю всім бажаю»
Хороший дощ — на урожай.
Це люди добре знають здавна.
То ж щедро-щедро поливай.
Була ти, осене, в нас славна.
В свій час чарівною була,
У золоті уся сіяла.
Не шкодувала нам тепла,
Добро і радість дарувала.
Тобі краса ця до лиця,
Ти, як модель, у ній пройшлася…
Та от добігла до кінця
Й дощами рясно пролилася.
Короткі стали дні, як мить,
А ночі — не перечекати...
Та треба якось в світі жить
І знову ранок зустрічати.
Хоч сонечка давно нема,
Бо із-за хмар не проглядає.
Так крадькома іде зима,
І вже з-за рогу виглядає.