Надія Красоткіна

Піввіку тому у маленькому селі

Піввіку тому у маленькому селі
Родився хлопчик в молодій сім’ї.
Раділи, бо прийшло нове життя
І гарно так назвали те дитя.
Хлопчина в радості стрибав і підростав.
До школи швидко вже ходити став.
А школа — та сторіночка життя,
Коли все просто й світле майбуття,
Здається, що господар долі ти
І дійдеш легко й просто до мети
Здається — по-плечу тобі усе
І вітер легко по життю несе.
Життя дитини, мов весняний цвіт...
От школу закінчив, пішов у світ.
У кожного є власна доля у житті,
Свої дороги нелегкі й свої путі.
І тут проблеми постають непрохідні
Ти дізнаєшся вже й про чорні дні.
І відчуваєш, що є холод і тепло
І хочеш, щоб проблем тих не було.
І пробуєш, шукаєш ті путі,
Що приведуть до щастя у житті.
Хлопчина курси шоферів скінчив,
І в Армії радянській відслужив.
Але до школи тяга все ж була
Й дорога та до учнів привела.
Хто зна, як склалося б життя,
Яким би в хлопця стало майбуття,
Важкі машини може б десь водив,
По закордонах їздив, не тужив,
Чи може б на автобус пересів
І по Європі всій екскурсії возив...
Хто скаже нам от як би там було?
Але по-іншому, знать, бути не могло.
Бо інститут хлопчина закінчив
І до дітей у школу поспішив,
Хоча і до машини й досі тяга є,
Та це вже хобі — в кожного своє.
Все, як в людей, у хлопця, як у всіх:
Було кохання, радість, пісня, сміх,
Було одруження, народження дітей,
І голова аж пухла від ідей,
І від проблем, потоку тих думок,
Щоб добре все було і всюди толк.
Було і радості в його житті багато
Квартиру він отримав — справжнє свято!
А от і діти підросли та школу закінчили,
Та в інститут відразу поступили
І одружилися, у кожного сім’я.
Тепер у кожного проблема вже своя.
А щастя іншого він не хотів ніколи —
Вважай усе життя на фоні школи.

Відгуки

Коментарі Cackle