Я так люблю, як вітер свище,
Гуде в трубі, реве, летить.
Присісти б до каміна ближче,
І свічечка нехай горить.

В кімнаті тихо і затишно.
І теплі горнуться слова.
І плаче скрипка десь невтішно,
Чи, може, вітер так співа.

А поруч хтось на тій же хвилі —
Слова і настрій в унісон.
Люблю такі годині милі,
Що ніби дійсність, ніби сон.

І кави чашечка парує,
І ллється мова, як струмок.
Тоді в душі твоїй панує
Чудове плетиво думок.

І хочеться добро творити,
До слова десь береться хист.
І слухати, і говорити
Під вітру свист, під вітру свист.