Надія Красоткіна

Під рік Новий

Рік Новий наближається в хату,
То ж готується кожен, як може.
Всі стараються чисто прибрати
І зустріти його просто й гоже.
Вже ялинка наряджена в хаті,
І прикраси на ній паперові.
Бо ж були не такі ми багаті,
А тримались на доброму слові.
Мама стелить постелю чистеньку,
Нам новенькі сорочки вдягає.
Скатертину на столик біленьку,
Щось гаряче з духовки виймає.
Ароматом наповнилась хата,
І до столу сідає родина.
Страв сьогодні багато-багато,
То ж поласує кожна дитина.
Ще для діток несли подарунки.
Дід Мороз клав солодку торбинку.
Дітлахи розгортали пакунки
І за це всі любили ялинку.
Так було завжди в нашій оселі
І лишилась традиція з нами.
Я так само свята ці веселі
Зустрічаю, та тільки без мами...
Бо вона відлетіла, як пташка,
Десь далеко за обрії сині.
Відцвіла, як осіння ромашка,
Лиш в душі моїй квітне донині.
Рік Новий наближається в хату,
Але десь є покинуті діти.
І таких душ в суспільстві багато,
Як вони можуть свято зустріти?
У канаві брудній, у підвалі?
Без тепла, без турботи й любові...
Що з їх долями буде надалі?
Ці питання сьогодні не нові.
То чому є відторгнуті душі,
Що їм місця в родині немає?
Чи в душі материнській, як в пущі,
Промінь сонечка не проникає?
Чи то вже почуття загрубіли,
Що людина не бачить, не чує.
Чи ж то справді батьки одуріли
Й їх дитина тепер не турбує...
Боже милий, пошли провидіння,
Щоб за розум взялися, збагнули....
Бо ж від кого ще ждати спасіння
Їхнім дітям, про котрих забули...
Й можновладцям проблема — не дуже.
Вони ладні про це промовчати...
Ходять мимо пихато й байдуже,
І несуть подарунки до хати
Власним дітям... А ті, у підвалі,
Хай доходять без їжі і ласки.
Пропадають, бродяжать надалі —
Ось таким є продовження казки.
Тільки так не повинно в нас бути,
Хтось жирує, а хтось пропадає.
Треба людям сьогодні збагнути,
Що пиха нас колись доконає...
У суспільстві нам зміни потрібні,
Щоб воно розвивалось, розквітло.
Й не було: то — багаті, то — бідні,
А для всіх стало тепло і світло!

Відгуки

Social comments Cackle