Ми кажемо, як швидко час летить,
А самі час ще швидше підганяєм.
Бо тільки зірочка вечірня забринить,
А ми в думках вже сонечко стрічаєм.
Зимою хочеться чарівної весни,
Весною ми про гарне літо мрієм.
А влітку осінь вже приходить в сни
І жити ми по-іншому не вмієм..
В дитинстві мріємо скоріше підрости,
А в юності — мерщій дорослим стати.
І летимо до заповітної мети,
І хочемо усе скоріш здолати.
Чекаємо народження дітей,
І маримо, щоб швидше виростали.
Це характерно для усіх людей,…
І нащо ми так час свій підганяли?
Час виніс нас на фінішну пряму.
І що тепер? Нема куди летіти…
Лишилось лиш подякувать йому,
Що в нас він був і ми могли пожити…