Надія Красоткіна

Пізня осінь сумна

Насупилась осінь і вже задощила,
Заплакала дрібно слізьми.
Поблідла, захмарилась і потемніла,
І сум рознесла між людьми.
І мало пісень, менше світла і сміху.
Порожні і голі сади.
І сонце не визирне людям на втіху,
І холод несе від води.
А річка холодна аж чорною стала,
По ній вітер хвилі несе.
І холодно, й вітряно, й радості мало,
Бо дуже змінилось усе…
В минулому золото осені світле
І теплі, погожі деньки.
І літо давно відлетіло розквітле,
Вже скоро замерзнуть ставки.
Зима прилетить і завія задує,
Прийдуть ночі довгі й сумні.
Мости морозець серед річки збудує…
Хоч будуть й сніги осяйні.
А зараз негода, і холодно, й сиро.
Прийшла пізня осінь сумна.
Так серденьку хочеться радості й миру,
А в нас пізня осінь й війна…

Відгуки

Social comments Cackle