Теплая нічка, зорі, як свічі,
Враз засвітилися.
Стиха питають, дивляться в вічі:
— Чи не згубилися?
— Ні, не згубились, не заблудились,
В хащі забралися.
І в поцілунках ми розчинились,
Бо покохалися.
Сад весь в обнові, чари чудові,
Квіти весни ясні.
А найсвітліше все від любові —
Вірші а ще пісні.
Он соловейко в хащах співає
В зоряний дивний час.
Наше кохання благословляє
І захищає нас.
Пахне черемха, цвітом біліє,
Сад у задумі спить.
Зіроньки гаснуть, нічка світліє.
А пропливла, як мить.
Час і додому — довге прощання,
Не накохалися.
А соловейки славлять світання —
Знов розспівалися!