П’ятдесят — це багато, чи мало?
Вже як вишня коса зацвіла,
І прожито, неначе, чимало,
А, здається, що ще не жила.

Ще в душі почуття пелюсткові,
А у серці любов і тепло.
Все так само, і сни кольорові,
Тільки ось в борозденках чоло.

Все так само, і сонце сміється,
Ллє на землю і світло й тепло.
Навіть інколи раптом здається:
Лиш учора ще двадцять було!

... Правда, дзеркало щось постаріло —
Ждать від нього поблажки дарма.
Всім би буть молодими кортіло,
Але — зась! Вороття вже нема.

От і думай, багато, чи мало
П’ятдесят, які ти прожила.
Чи як зірка для когось сіяла,
Чи зробила усе, що могла?

Чи як сонце усіх зігрівала,
Віддавала і ласку, й любов,
Світлу радість комусь дарувала?..
Час для роздумів, власне, прийшов.