А ранок білий-білий, весь в тумані
І надзвичайно тихо надворі.
Пейзажі пеленою всі заткані,
І несказанно гарно в цій порі…
Нас осінь незбагненністю дивує,
Красою, що від неба до землі…
Нові картини нам щодня малює,
Й прощається на чарівному тлі.
І відійде тихенько, наче казка,
Бо в нас вона казковою була.
Бриніли в ній краса і чари, й ласка,
А ще багато радості й тепла…
Та і дощами часто накрапала,
Літала часом з вітром на крилі.
Плодами щедро-щедро пригощала,
І радувала сонечком вгорі.
Ще золото вона нам дарувала,
І пахощі, що від землі пливли,
Та й звуками своїми забавляла…
А от ми вже і до зими прийшли…