Своя краса на кожну пору є
Щось ранок прокидатися не хоче,
Не розвидняється і хмуро надворі…
А за вікном дрібненький дощ стукоче
І темні-темні хмари угорі.
Це пізня осінь все січе дощами,
Щоб напоїти землю досхочу.
Йде по землі з вітрами та дощами,
А я в вікно дивлюся і мовчу…
Бо що сказати? Все тут місце має:
Дощі і зливи, холод і тепло,
І вітер, що гіллям в саду шмагає,
І доброта й любов і, навіть, зло…
Бо це життя і це така природа,
Вона несе для кожного своє.
В ній є на кожну пору року врода,
Своя краса на кожну пору є.