У небі синява безмежна — дивина!
Краса довкіл — пером не описати!
Погода тепла, світла, сонячна, ясна,
Тим більше — вихідний і нині свято!
А пам’ять зберегла дитинства гарні дні,
Як святкували Трійцю в дні минулі.
Свята ж були для нас жадані і ясні,
Співали у гаях і солов’ї, й зозулі…
А мама з ревенем нам пиріжки пекла,
І різну дітям смакоту варила.
Матуся мудра — господинею була
Й дітей своїх також всьому навчила.
До свята я лепеху рвала на ріці,
Й усім сусідам щедро роздавала.
Несла чарівні квіти з поля у руці,
Й старанно дуже в хаті прибирала,
Щоб дух лепехи і квіток у хаті був,
І чистота, й краса сіяла всюди.
Щоб кожен, хто зайде, той аромат вдихнув,
І щоб зраділи й дивувались люди.
А в саме свято вже на річку бігли ми,
Щоб там поплавати та попірнати.
Раділи сонцю, небу — ми були дітьми,
А зараз… Просто є про що згадати…