А я люблю це свято — Валентина.
Так романтично, зустрічі, пісні…
І сподівається, і жде чогось людина,
А мрії в неї чисті і ясні.
Це свято молодості. Радість і забави…
Колись, в той час, його в нас не було.
Ми йшли шляхами боротьби і слави,
Бороли труднощі, і злидні, й зло.
І славили звитяги непотрібні,
Чим гірше, тим відважніші були.
Жили у злиднях і були всі бідні.
А зараз думаю, а ми хіба жили?
Постійні черги і недоїдання,
Нема того та іншого — нема.
Зате були у нас якісь змагання,
А в серці безнадія і пітьма.
А ще були постійні заборони,
Дурні ідеї і гнилі вожді.
Висіли їх портрети, як ікони.
А люд трудився, але жив в нужді.
Нам і тепер несолодко живеться,
Але хоч воля і свобода є.
Над нами завжди щось лихе несеться,
Та, мабуть, в світі кожному своє.
Ну, а тепер є свято Валентина —
Романтика, любов, душі політ.
Хай насолоджується радістю людина
І пісня щира хай летить у світ.
Радійте святу, смійтеся, співайте,
Бо молодість так швидко відійде.
І мрійте щиро, і у снах літайте,
І хай до щастя мрія вас веде!