Надія Красоткіна

Синочка проводжає з дому мати

Весна чарівна. Вечір йде до хати.
Та в хаті вже нікому не до сну.
Синочка проводжає з дому мати
На невідому і страшну війну.
І де вона взялась, війна проклята,
Чого до нас у дім прийшла вона?
У білий світ летить весна крилато,
А наша мати у сльозах й сумна.
О! Росіяни, що ви? Схаменіться,
Одумайтесь, назад верніть війська.
На світ хоч раз тверезо подивіться —
Дорога ця непевна і слизька.
Вона весь світ потягне до загину,
Не буде переможців в цій війні.
На смерть же посилаєте дитину
І так спокійно, й очі не сумні?…
Ви прагнете над світом панування?
Ви перемоги хочете в борні?
Але даремні ваші сподівання —
Не буде переможців в цій війні.
Це третя світова і вже остання…
Ви окупанти, підлі палії.
Не буде у житті у вас світання,
Ви згорите у полум’ї її.
Бо хто почне війну, у ній загине,
І так було завжди, в усі часи.
Найперше вас самих життя покине,
Й навік затихнуть ваші голоси.
За цю війну усіх вас проклинаю,
Бо нащо людям горе несете?
Хто з війнами іде до мого краю,
Я обіцяю: всі ви умрете.

Відгуки

Коментарі Cackle