Сирітська доля
Життя сирітське, що прийшло раптово,
Перевернуло, зруйнувало все…
А сталося все якось випадково,
І вже дитину вир стрімкий несе…
Немає мами і немає тата,
Нема родини… Ось і сирота…
Недавно щастя так було багато,
А вже нема, історія проста…
Добро пішло й не вернеться ніколи,
І друзі щезли, їх уже нема…
Дитина одинока йде школи,
А на душі так холодно… Зима…
Нема до кого голову схилити,
І витерти сльозу нема кому…
Ой, як же важко сиротині жити,
Її лишили в світі цім саму…
Хоч все звучить і вир людський повсюди,
Але немає ласки і тепла…
Перед очима метушаться люди,
Та мама найріднішою була…
Ніколи тато більше не обніме,
Ніхто не поцілує перед сном…
Сирітська доля прийняла в обійми,
Тепер всі разом сироти… Гуртом…
То ж будьте, люди, дуже обережні,
Цінуйте над усе своє життя.
У кожного із нас стежки безмежні,
Але не всі ведуть у майбуття…