Скінчився вересень, а надворі красиво!
Вбрання новеньке осінь одягла.
Глибінь і синь у небі, чи ж не диво!
І павутинка срібна пролягла
У вишині й за вітерцем мандрує,
Блищить під сонцем, сріблом виграє.
Ще осінь золото усім своє дарує,
А як же скрізь його багато є!
Воно на кленах і на вербах сяє,
То ж стали жовтими й багряними гаї.
І нас прийти в природу закликає,
Щоб там зробити відкриття свої.
А, головне, красу не пропустити,
А увібрати в серденько своє.
І потім з нею довго-довго жити,
Бо в тій красі чарівна казка є,
Яка нас буде довго надихати,
На творчість і найкращі почуття.
І настрій романтичний дарувати,
У всі хвилини нашого буття…