Всі ми родом з дитинства, із нашої школи.
Тут ми вчились, дружили, росли.
Голоси наші дзвінко лунали довкола,
В школі друзі щасливі були.

Дуже всі ми дорослими стати хотіли,
Щоб піднятись на власнім крилі.
І з порогу шкільного до мрії злетіли
По незнаних дорогах землі.

Ми учились, трудились, Вітчизні служили,
Так, як тільки уміли й могли.
Всі кохали безмежно і вірно любили...
Ну, а роки пливли та й пливли...

З того часу їх сорок уже пролетіло.
(Як були ми дітьми тут давно!)
То ж зібратись, зустрітися всім закортіло
І згадати усе, як в кіно.

Бо ж дитинство лишається з нами навічно,
Вірна дружба і перша любов.
І сценарій життя теж проходить класично —
Ми до школи вертаємось знов.

В колі друзів нам хочеться знов посидіти,
Поспівати, згадати усе.
І за успіхи й долі людські порадіти...
А життя нас несе і несе.

І хоч молодість швидко від нас полетіла,
Та душа молода і ясна.
Їй до років немає ніякого діла,
В душах наших буяє весна

То ж не треба журитись, що більше прожито
Й не вернути минулі літа.
І хоч в нашім житті вже кінчається літо —
Осінь радує нас золота.

І спасибі усім, що сьогодні зійшлися
Та згадали усе, що було.
Ніби сонячні промені тут розлилися,
Щоб своє дарувати тепло.

Ніби сонячні зайчики враз застрибали,
Як весною у класі колись.
І чарівні оркестри нараз зазвучали
І любов’ю в душі розлились.