Ах, осінь! Раптом вся зазолотіла
У сяйві сонця — просто осяйна!
І мріям роздала прозорі крила,
Покликала у небо від вікна!
І хочеться насправді полетіти,
Щоб глянути не Землю з висоти.
Бо ще цвітуть такі чарівні квіти,
Тому не стій, не бійся, а лети!
Яка ж краса навколо неозора!
Синіє небо й річка вдалині.
А осінь світла, ніжна і прозора,
Пейзажі дивовижні і ясні.
І стільки сонця в кожному листочку,
А в квітах — неймовірні кольори!
І казка на пеньку і у грибочку,
А сонце шле тепло усім згори.
Яка краса! Яке осіннє диво!
Природа щедро радість роздає.
І я щаслива! Справді — я щаслива!
Спасибі, осене, що ти в нас є!