Спекотне літо! Спека не спадає,
Нема чим дихати, така стоїть жара.
Від неї навіть небо вигорає,
І люди стали, як ота Мара,
Бо сил немає просто так ходити,
І рухи в’ялі, навіть слів нема.
Постійно в тінь всім хочеться і пити,
Хоч віє вітерець, та все дарма.
Попити б нам джерельної водички,
Але де взяти в місті? От біда…
Та вихід є — добратися б до річки!
Одне спасіння — річка і вода!
А сонце хмари всі повипивало,
Дощу тепер не буде і не жди.
О! Як для щастя треба людям мало,
Щоб тінь була і трішечки води…