Надія Красоткіна

Станьмо добріші

Страшнішого у світі не буває,
Як та війна, що смерть і зло несе.
Коли усе живе в страху вмирає,
Життя зникає й рушиться усе.
Не вміють люди жити мирно й тихо,
Всяк хоче доказати щось своє.
То ж виникають з того зло і лихо,
У зверхності щось підле й чорне є.
А кожен в світ несе свою гординю,
Бо думає, що кращого й нема.
А небо всім сміється синьо-синьо,
Й однакова для всіх нічна пітьма.
Хоч всі ми різні, але суть єдина,
Усі ми люди на святій Землі.
Усіх земна тримає пуповина,
Ми всі однакові — великі і малі.
Чому не вміємо ми уступати,
І доброту послати просто так?
І тепле слово важко нам сказати,
Хоч на погане кожен з нас мастак…
То ж станьмо всі терплячіші й добріші,
Живімо дружно в радості й теплі.
І станемо для всіх ми цікавіші,
І мир засяє на святій Землі…

Відгуки

Social comments Cackle