Надія Красоткіна

Страшні часи

Найбільший страх — від голоду вмирати.
Це мученицька смерть, найгірший жах.
Не дай нам, Боже, ще раз це пізнати,
Не маючи ні крихточки в руках.
Вмирали ж ні за що, за забаганку,
Бо знищити хотілось весь народ.
Щоб більше не вставало сонце зранку
Для українців… «Лєнінци впєрьод!»
І комуняки голодом морили
Простих селян і їх малих дітей.
Вмирали тихо люди, йшли в могили
Без сил, без слів, без сліз і без ідей.
Хто це забув, то варто нагадати
Про лють комуністичну в ті роки…
Й до влади більше їх не допускати,
Хай згинуть назавжди більшовики.
Нехай не буде голоду віднині.
Хай буде хліб на кожному столі,
Від яств столи хай гнуться в Україні.
Хай буде мир і щастя на землі.

Відгуки

Social comments Cackle